Державна установа « Тернопільський обласний лабораторний центр МОЗ України»

«Гаряча» телефонна лінія 

тел. 

(0352) 52 - 81 - 83

за адресою:

46008 м.Тернопіль, вул. Федьковича,13; 

E-mail: 

МОЗ України Тернопільський областий лабораторний центр 

teroblses@mail.te.ua


Тернопільський обласний лабораторний центр

Актуальність лептоспірозу

 

У Тернопільській області лептоспіроз являється однією з найбільш розповсюджених природно-вогнищевих зооантропонозних інфекцій.
Епідемічна ситуація щодо лептоспірозу розцінюється як нестійка. Щорічно реєструються спорадичні випадки захворювання серед людей.
За 7 місяців 2016р. зареєстровано 3 випадки лептоспірозу (за аналогічний період 2015р. – 5, 2014р. – 13) в жителів Кременецького, Підволочиського районів та м. Тернополя. Всі випадки захворювання підтвердженні лабораторно. Умовами, які сприяли зараженню є ведення домашнього господарства, догляд за сільськогосподарськими тваринами без засобів захисту та купання у місцевих відкритих водоймах.
За результатами оцінки багаторічної динаміки захворюваності, в області прослідковується характерна літньо - осіння сезонність лептоспірозу, пік якої припадає на серпень – вересень, що пов’язано з підвищенням чисельності мишовидних гризунів, купальним сезоном, періодом активної риболовлі та проведенням сільськогосподарських робіт.
Тому хочеться нагадати окремі аспекти епідеміології лептоспірозу та основні профілактичні заходи.
Лептоспіроз - це інфекційне захворювання з переважним ураженням капілярів печінки, нирок, нервової системи, яке супроводжується загальною інтоксикацією, гарячкою, жовтяницею, геморагічним синдромом і нирковою недостатністю.
Збудниками даного захворювання є різні види патогенних лептоспір, які добре витримують низькі температури, виживають у льоді, вологолюбиві (зберігаються до 1 місяця у воді прісних водойм, до 10міс - у грунті), проте моментально гинуть у кислому середовищі, при кип’ятінні. Чутливі до дії прямого сонячного проміння, висушування, дезінфекційних розчинів, зокрема хлорвмісних.
Резервуаром збудника лептоспірозу є різні дикі гризуни (сірі та чорні пацюки, полівки, водяні щури, домові миші, ондатри), свійські (свині, собаки, рідше - ВРХ) й промислові (нутрії, песці) тварини, які виділяють лептоспіри у довкілля з сечею.
Тварини хворіють на лептоспіроз або переносять його безсимптомно, виділяючи збудників із сечею та забруднюючи довкілля.
Хвора людина не становить небезпеки щодо зараження інших людей.
Основний механізм передачі – фекально-оральний, який реалізовується переважно водним шляхом (пиття води з малих водойм, заковтування її під час купання). Можливе зараження при вживанні продуктів, забруднених виділеннями гризунів (переважно овочів і фруктів, зрідка - молока чи м’яса). Трапляється й контактне зараження при догляді за хворими тваринами, їх забої, у разі покусу інфікованими гризунами чи іншому пошкодженні шкіри, а також на риболовлі, косовиці, при ходінні босоніж тощо.
Сприйнятливість загальна, однак найбільший відсоток захворілих припадає на населення працездатного віку (30-60 років), чоловічої статі, мешканців села. До групи ризику належать працівники м’ясокомбінатів, зоотехніки, ветеринари, косарі, дератизатори, робітники каналізаційних мереж, мисливці, рибалки – тобто люди, які працюють на об’єктах, заселених гризунами.
Інкубаційний період захворювання від 1 до 20 діб, частіше - 7-14. Для лептоспірозу характерний поліморфізм клінічних проявів, що ускладнює своєчасну діагностику та веде до пізньої госпіталізації та погіршення прогнозу.
При постановці діагнозу враховують епіданамнез: наявність гризунів у житлових і складських приміщеннях, можливість забруднення випорожненнями цих тварин джерел водопостачання і харчових продуктів, контакт із хворими сільськогосподарськими та свійськими тваринами. Важливо з'ясувати професію захворілого, а також можливий зв'язок з природними чи штучними водоймами.
Початок захворювання гострий – хворі можуть назвати не лише день, а й годину початку – з ознобу, підвищення температури тіла, загальної слабкості, болю в попереку і м’язах, особливо литкових (діагностична ознака), часто виникають нудота та блювання.
Після захворювання хворі знаходяться на диспансерному обліку 6 місяців в лікувально-профілактичних закладах.
Успіх лікування залежить від своєчасного звернення хворих за медичною допомогою та ранньої діагностики. Госпіталізація хворих є обов'язкова, тому що можуть розвиватись ускладнення з боку нирок і печінки, кровотечі, міокардит, набряк мозку, пневмонії, недостатність кровообігу. Тяжкий перебіг хвороби закінчується летальним наслідком у 14% хворих. Смерть частіше настає від гострої ниркової недостатності.
Головну роль у системі заходів профілактики відіграє проведення дератизації (планової систематичної, суцільної весняної та осінньої дератизації, виконання дератизаційних робіт в вогнищах лептоспірозу), яка сприяє зниженню чисельності популяції гризунів та відповідно зменшенню циркуляції збудників на даній території.
Запобіжними заходами є й впорядковування територій населених пунктів, в т.ч. територій прилеглих до ринків, дворів, не допущення несанкціонованих звалищ побутових відходів - місць виплоду гризунів.
В індивідуальному аспекті профілактичні заходи включають дотримання правил особистої гігієни, ветеринарно-санітарних вимог при догляді за тваринами, захист житлових, складських приміщень від проникнення гризунів, унеможливлення забруднення харчових продуктів та джерел водопостачання їх випорожненнями.
Слід звернути увагу на небезпеку купання у непроточних водоймах, використання води відкритих водойм для пиття і господарських потреб.
Рекомендую при перших ознаках захворювання звертатись до лікаря - не займайтесь самолікуванням!