Державна установа « Тернопільський обласний лабораторний центр МОЗ України»

«Гаряча» телефонна лінія 

тел. 

(0352) 52 - 81 - 83

за адресою:

46008 м.Тернопіль, вул. Федьковича,13; 

E-mail: 

МОЗ України Тернопільський областий лабораторний центр 

teroblses@mail.te.ua


Санітарно – епідеміологічна ситуація за 12.01.2016 року


За результатами проведених лабораторно-інструментальних досліджень, моніторингових санітарно-гігієнічних досліджень, розслідування випадків інфекційних захворювань, тощо, органами Держсанепідслужби області за 12.01.2016 року встановлено наступні невідповідності нормативним вимогам:
За санітарно-гігієнічними показниками:
Вода питна: децентралізовані джерела водопостачання:
Заліщицький район: (4 взірці), с.Лисичники,с.Зозулинці, с.Лисівці, с.Слобідка, індивідуальні криниці – невідповідність за вмістом нітратів, за загальною жорсткістю.
За даними моніторингу інфекційної захворюваності, проведеного фахівцями Держсанепідслужби, в області 12 січня 2016 року за первинними діагнозами зареєстровано 155 випадків інфекційних захворювань, з них:
- гастроентероколіти – 7 випадків;
- скарлатина – 1 випадок;
- вітряна віспа – 130 випадків;
- покуси тваринами – 13 випадків;
- короста – 3 випадки;
- гепатит неверифікований – 1 випадок.

Гепатит — загальна назва гострих та хронічних дифузних запальних захворювань печінки різної етіології.
Одна з найпоширеніших та найбільш виснажливих ознак недуги — втома, універсальний симптом усіх типів захворювань печінки, який не обов’язково корелює із гостротою патологічного процесу.
Гепатит спричиняють різні гепатотропні чинники, що можуть пошкоджувати паренхіму печінки.
Етіотропна класифікація гепатитів включає:
- інфекційний гепатит (вірусний, бактеріальний);
- токсичний гепатит;
- променевий гепатит;
- аутоімунний гепатит.
Гепатити мають схожу клінічну картину, але розрізняються причинами їх виникнення, шляхами інфікування, патологічними змінами в організмі та прогнозом для хворого.
В даний час збудниками вірусних гепатитів є 7 типів вірусів гепатиту (А, В, С, D, Е, F, G) і безліч генотипів (підтипів).
Також гепатит може виникати, як один з проявів чи ускладнень вірусних інфекційних захворювань: жовтої лихоманки, цитомегаловірусної інфекції¸ краснухи, епідемічного паротиту, інфекції вірусу Епштейна — Барр, різноманітних інфекцій герпесу, лихоманки Ласса, СНІДу, лептоспірозу, сифілісу.
Виділяють дві основні клінічні форми гепатитів: гостру та хронічну.
Гостра форма найхарактерніша для гепатитів вірусної природи, а також для гепатитів, спричинених впливом сильних отрут. За гострої форми гепатиту спостерігається помітне погіршення загального стану хворого, прогресування ознак загальної інтоксикації організму та порушення функції печінки (підвищення температури тіла, у низці випадків розвиток жовтяниці тощо), а також підвищення рівня трансаміназ і загального білірубіну в крові. Гострий гепатит, як правило, закінчується повним одужанням хворого, однак у деяких випадках спостерігається перехід гострої форми хвороби в хронічну.
Хронічна форма може розвиватися самостійно (наприклад, у разі хронічного отруєння етиловим спиртом) або бути наслідком гострого гепатиту (вірусні гепатити В, D). Клінічна картина хронічного гепатиту характеризується безсимптомним перебігом захворювання протягом тривалого часу. Відзначають стійке збільшення розмірів печінки, тупий біль у правому підребер’ї, непереносимість жирної їжі. При хронічному гепатиті клітини печінки поступово заміщуються сполучною тканиною, тому в більшості випадків нелікований хронічний гепатит призводить до розвитку цирозу печінки.
При внутрішньоутробному інфікуванні збудниками вірусних захворювань, дитина народжується з вродженим гепатитом, який виникає паралельно з ураженням інших органів та систем чи з формуванням вад розвитку.
Профілактика гепатитів полягає у попереджанні інфікування вірусами, що спричинять його розвиток.
Для профілактики інфікування вірусами, що передаються повітряно-крапельним шляхом, необхідно уникати контактів з хворими чи перехворілими особами, при виникненні перших ознак захворювання звертатись за кваліфікованою медичною допомогою, не займатись самолікуванням.
Основним профілактичним заходом для вірусів, що передаються контактно-побутовим шляхом, є дотримання правил особистої гігієни, уникання вживання забрудненою води та продуктів харчування, контактування із хворими особами.
При захворюваннях з парентеральним шляхом передачі надзвичайно важливо уникати контакту з кров’ю хворого (гемотрансфузії, використання нестерильного медичного інструментарію).