Державна установа « Тернопільський обласний лабораторний центр МОЗ України»

«Гаряча» телефонна лінія 

тел. 

(0352) 52 - 81 - 83

за адресою:

46008 м.Тернопіль, вул. Федьковича,13; 

E-mail: 

МОЗ України Тернопільський областий лабораторний центр 

teroblses@mail.te.ua


Санепідситуація за 27.01.2016 року


За результатами проведених моніторингових санітарно-гігієнічних, лабораторно-інструментальних досліджень, розслідування випадків інфекційних захворювань органами Держсанепідслужби області за 27.01.2016 року встановлено наступні невідповідності нормативним вимогам.
За санітарно-гігієнічними показниками:
Вода питна: нецентралізовані джерела водопостачання:
Борщівський район:
- с. Стрілківці , с. Шупарка, , с. Гермаківка, с . Тулин, індивідуальні криниці (4 взірці) – невідповідність за вмістом нітратів , за загальною жорсткістю;
Бучацький район:
-с. Петликівці, індивідуальна криниця (1 взірець)- невідповідність за вмістом нітратів.

За даними моніторингу інфекційної захворюваності, проведеного фахівцями Держсанепідслужби, в області 27 січня 2016 року за первинними діагнозами зареєстровано 42 випадки інфекційних захворювань, з них:
- гастроентероколіти – 3 випадки;
- вірусний гепатит А – 1 випадок;
- гепатит – 1 випадок;
- покуси тваринами – 4 випадки;
- короста – 1 випадок;
- мікроспорія – 2 випадки;
- лямбліоз – 1 випадок;
- аскаридоз – 1 випадок;
- туберкульоз – 1 випадок;
- скарлатина – 1 випадок;
- вітряна віспа – 25 випадків;
- менінгококова інфекція – 1 випадок.
Захворюваність на грип та ГРВІ в області є неблагополучною (перевищено епідемічний поріг на 17-ти адміністративних територіях).
За результатами щоденного моніторингу за 26.01.16р. захворіло 1993 особи, з них дітей – 747, в т. ч. дітей шкільного віку – 377. Госпіталізовано за день 124 особи, в т.ч. дітей – 47.

Менінгококова інфекція – це захворювання дихальних шляхів, яке характеризується розвитком назофарингіту, менінгіту чи менінгококцемії.
Менінгіт і менінгококцемія мають тяжкий перебіг з часто несприятливими наслідками (показник летальності досягає 10 %, а при несвоєчасній діагностиці - 50 %). І хоча сучасні методи лікування досить ефективні, надзвичайно поширене носійство збудника зумовлює виникнення нових випадків хвороби.
Збудником захворювання є грамнегативні нерухливі бобоподібні мікроби, що розташовуються попарно. Вони поділяються на ряд серологічних груп: А, В, С та ін. У довкіллі менінгококи нестійкі і швидко гинуть при висушуванні, дії сонячних променів, ультрафіолетового опромінення, високої та низької температури й хімічних дезінфікуючих засобів. Разом з цим, у менінгококів може розвиватися резистентність до деяких лікарських і дезінфекційних препаратів.
Єдиним джерелом збудника є люди: хворі на будь-яку клінічну форму захворювання, реконвалесценти та здорові носії, у яких на слизовій оболонці носоглотки міститься менінгокок.
Епідеміологічна роль різних форм інфекції неоднакова. Особливо небезпечні хворі на менінгококовий назофарингіт. Така форма захворювання трапляється найчастіше, а легкий і недіагностований перебіг недуги дає змогу хворому зберігати активність, залишаючись у колективі. Тривалість заразного періоду при менінгококовому назофарингіті становить 2-4 тижні. Середній термін здорового носійства коротший - 1-2 тижні, але в разі хронічних запальних процесів у носоглотці він може затягуватись.
Механізм передачі інфекції – повітряно-крапельний: під час дихання, при кашлі, чханні та розмові. Через нестійкість менінгококів у довкіллі вони розповсюджуються лише на малу відстань від джерела збудника і не здатні розноситися з пилом, предметами побуту, водою тощо. Інфікуванню сприяє скупченість та тривале перебування в закритих приміщеннях.
Менінгококова інфекція зазвичай вирізняється спорадичністю, але в закритих закладах, гуртожитках, казармах іноді виникають епідемічні спалахи. Найчастіше хворіють діти віком до 14 років, а носійство менінгококів виявляють частіше у дорослих. Характерна зимово-весняна сезонність.
При обстеженні осередку менінгококової інфекції основні заходи спрямовують на раннє виявлення хворих та носіїв. Визначають коло осіб, котрі спілкувались із хворим, уточнюють тривалість і характер спілкування. Усі хворі та контактні особи підлягають бактеріологічному обстеженню чи дослідженню на наявність антитіл до менінгококів або їх антигенів.
Протиепідемічні заходи передбачають своєчасну нейтралізацію джерела збудника - хворих виявляють та, враховуючи тяжкість клінічного перебігу, госпіталізовують або ізолюють вдома. В осередку проводять вологе прибирання з використанням дезінфекційних засобів, провітрювання, кварцування приміщень, кип’ятіння посуду.
Припиняють ізоляцію хворих за умови їх клінічного одужання, а реконвалесцентів, котрі відвідують дитячі заклади, школи, проживають в інтернатах, гуртожитках, допускають в колектив після одноразового контрольного бактеріологічного дослідження слизу з носоглотки, відібраного через 5 днів після виписування зі стаціонару.
При групових захворюваннях і в закритих колективах вводяться обмежувальні заходи на 10 днів, за контактними особами встановлюється медичне спостереження: щоденне вимірювання температури тіла, огляд шкіри, носоглотки, консультація отоларинголога, проводять бактеріологічне дослідження слизу з носоглотки (у дітей – 2 рази з інтервалом 3 дні, у дорослих – 1 раз). Виявлених носіїв і хворих на менінгококовий назофарингіт потрібно ізолювати та санувати. Дітей-носіїв, виявлених вдома, не допускають у дитячі заклади.
Дітям до 7 років, які перебували в контакті із хворими або носіями, доцільним є введення імуноглобуліну, ефективною є антибіотикопрофілактика.
Для активної імунізації запропонована менінгококова вакцина, проте специфічну профілактику проводять лише за епідеміологічними показаннями.