Державна установа « Тернопільський обласний лабораторний центр МОЗ України»

«Гаряча» телефонна лінія 

тел. 

(0352) 52 - 81 - 83

за адресою:

46008 м.Тернопіль, вул. Федьковича,13; 

E-mail: 

МОЗ України Тернопільський областий лабораторний центр 

teroblses@mail.te.ua


Віддалені наслідки опромінення

Ще в середині ХХ століття в експериментах на тваринах була виявлена можливість виникнення канцерогенних та генетичних ефектів при дії малих доз іонізуючого випромінювання. Такі ефекти звуться нетермінованими (необов’язковими), виникнення яких має вірогідно відносний характер, і частота їх зростає з підвищенням отриманої дози опромінення.

 Тобто, людина має додатковий ризик захворіти онкологічним захворюванням або мати генетичну патологію у свого потомства. Більшість вчених вважають, що такі наслідки опромінення можуть виникати при найменших дозах і немає такої дози, яка б не впливала на зростання вірогідності виникнення небажаних ефектів. Віддалені наслідки опромінення в своєму розвитку мають дуже складний характер і істотний вплив відіграють фізіологічні особливості організму, доза, потужність дози, вид випромінювання. 

Слід зауважити, що доза впливає на тяжкість патології, а лише збільшує вірогідність її виникнення.
Розрізняють не пухлинні і пухлинні форми віддалених наслідків.
Пухлинні ефекти – як остання ланка довгого ланцюга змін, які передують розвитку злоякісних утворень. Іонізуюче випромінювання може призводити до появи пухлин майже у всіх тканинах, як безпосередньо підданих опроміненню, так і в деяких випадках в тих, які не піддавалися опроміненню.
Віддалені наслідки бувають соматико-стохастичними, що виникають у соматичній сфері, - раки, лейкози, скорочення середньої тривалості життя, зниження імуно-біологічної захищеності організму, і генетичними, які проявляються у потомства у вигляді спадкових захворювань генетичного характеру ( хвороба Дауна, вроджені катаракти, епілепсія, м’язова дистрофія, різні вади розвитку, синдром Тюнера та інші).
Окрім онкологічної патології або генетичних наслідків у нащадків можуть мати місце, так звані не пухлинні порушення здоров’я неонкологічного або генетичного характеру, що може проявлятись через довгий час (кілька місяців або років) після одноразового або багаторазового (пролонгованого) опромінення. До таких відносяться підвищений рівень загальної захворюваності, ріст частоти патології по окремих видах захворювань, зміни у статевій сфері, склеротичні процеси, катаракти, імунні хвороби, скорочення термінів життя.
Крім того, віддалені наслідки опромінення відзначають у шкірі, сполучній тканині, кровоносних судинах нирок, легень у вигляді ущільнення або атрофії опромінених ділянок, втраті еластичності та інших багатофункціональних порушеннях, які призводять до фіброзу і склерозу, які розвиваються внаслідок комплексу процесів, до яких входять зменшення кількості клітин, дисфункція фібробластів.
Ушкодження, викликані великими дозами опромінення, проявляються протягом кількох годин або днів. Ракові захворювання, проте, проявляються через багато років після опромінення, як правило, не раніше, ніж через одне- два десятиліття. А вроджена вада та інші спадкові хвороби, викликані ушкодженням генетичного апарату, проявляються лише в наступному поколінні: це діти, онуки та більш віддалені нащадки людини, яка зазнала опромінення.
Якщо ідентифікація наслідків від впливу великих доз опромінення не складає труднощів, то виявити віддалені наслідки від малих доз опромінення завжди дуже важко. Частково це пояснюється тим, що для їх виявлення повинно пройти багато часу. Але навіть і виявивши будь-які ефекти, факт потребує доведення, що вони пояснюються дією радіації, оскільки і рак, і пошкодження генетичного аппарату можуть бути викликані не тільки радіацією, але і багатьма іншими причинами.
При однакових умовах молодший організм легше, ніж організм літньої людини, переносить опромінення. У молодому організмі, який росте, відбувається інтенсивний поділ клітин, бурхлива ферментативна діяльність. Незрілі клітини та ферменти більш чутливі до впливу радіації.
Діти також чутливі до дії радіації. Відносно невеликі дози опромінення хрящової тканини можуть уповільнювати або зовсім зупинити у них ріст кісток, що призводить до аномалій розвитку скелета. Чим менший вік дитини, тим дієвіший вплив на ріст її кісток опромінення. Виявилось також, що опромінення мозку дитини при променевій терапії може викликати зміни в її характері, призвести до втрати пам'яті, а у дуже маленьких дітей - до недоумства та ідіотії.
Людина, що підпала під дію радіації, не обов'язково повинна захворіти на рак або стати носієм спадкових хвороб, проте вірогідність або ризик таких наслідків у неї більші, ніж у людини, яка не отримувала опромінення. І ризик цей тим більший, чим вища доза опромінення. Якщо доза опромінення досить велика, людина, яка була опромінена, загине. На сьогоднішній час населення області всередньому не отримує опромінення, яке перевищувало б гранично допустимі рівні. Радіаційний фон по Тернопільській області не перевищує середніх показників і складає 8-16 мкР/год.
За нормальних умовах існування суспільство головну частину іонізуючого випромінювання отримує від природних джерел радіації: природній фон, радіоактивні речовини, які потрапили в організм із їжею, водою і повітрям, радон, що міститься в повітрі закритих приміщень, а також від штучних джерел під час медичних процедур і лікування.
За результатами проведених спеціалістами санепідслужби області лабораторних досліджень харчових продуктів, питної води та об’єктів зовнішнього середовища за останні 10 років перевищень допустимих рівнів штучних радіонуклідів Цезію-137 та Стронцію-90 та природних радіонуклідів Калію-40,Радію-226, Торію-232 не виявлено.
Слід пам’ятати, що для попередження шкідливої дії іонізуючого опромінення необхідно попереджувати всяку можливість опромінення організму людини.

Лікар з радіаційної гігієни Н.В. Бригадир