Державна установа « Тернопільський обласний лабораторний центр МОЗ України»

«Гаряча» телефонна лінія 

тел. 

(0352) 52 - 81 - 83

за адресою:

46008 м.Тернопіль, вул. Федьковича,13; 

E-mail: 

МОЗ України Тернопільський областий лабораторний центр 

teroblses@mail.te.ua


Короста

Короста – це інфекційне паразитарне захворювання шкіри, яке супроводжується свербінням шкіри та розчухами. Збудник корости — кліщ (Sarcoptes scabiei), який паразитує у верхніх шарах шкіри, носієм є тільки людина. Життєвий цикл складається з двох періодів — від яйця до личинки і від личинки до молодого кліща. Ходи в роговому шарі шкіри хворого на коросту прокладають запліднені самки і личинки — німфи. Личинки виходять із ходів і занурюються у вічка волосяних фолікулів та під лусочки рогового шару епідермісу. Період розвитку кліща від личинки до дорослої особини відповідає появі на шкірі хворого дрібних фолікулярних папул (вузликів), поодиноких везикул, ледве помітних ходів. У день запліднена самка перебуває в ходах у спокої, а ввечері, переважно між 18 і 21-ю годинами, прогризає нові ходи. Таким чином, посилення сверблячки ввечері і вночі пояснюється добовим біоритмом життєдіяльності коростяного кліща.
За межами організму людини коростяний кліщ живе 3-5 діб, цим пояснюється рідкість непрямого способу зараження. Кліщ гине за температури вище 50 °C, тому кип'ятіння білизни чи прасування її гарячою праскою вбиває його. Кліщі та їхні личинки практично відразу гинуть за температури нижче нуля, це можна використати в зимовий період для дезінфекції матраців, виставивши їх на мороз.
Джерелом зараження є хвора на коросту людина. Основний шлях поширення хвороби —контактно-побутовий. Це може відбутися у разі безпосереднього контакту з хворою людиною (сон в одному ліжку, статеві контакти тощо) або через речі, якими користувався хворий (постільна і натільна білизна, одяг, рушники, рукавички, іграшки, гроші тощо). Трапляються випадки зараження коростою в лазнях, душових, готелях, поїздах, на пляжах.
Зараження відбувається переважно у разі перенесення запліднених самок на шкіру здорової людини. При цьому інкубаційний період хвороби практично відсутній, оскільки паразити негайно починають прогризати ходи в роговому шарі епідермісу, що супроводжується сверблячкою. Заразитися можна також личинками, тоді клінічна симптоматика розвивається приблизно через 2 тижні.
Чинники, що сприяють поширенню корости: перебування дітей у колективах (дошкільні дитячі заклади, інтернати, школи), міграція населення (туризм, сезонні роботи, відрядження), нехтування правилами особистої гігієни, несвоєчасне звертання за медичною допомогою, нераціональне самолікування, діагностичні помилки лікарів, відсутність огляду і лікування контактних осіб тощо.

Протиепідемічні заходи
• З метою організації дезінфекції та обліку хворого на коросту до санепідслужби надсилають про хворого повідомлення встановленої форми.
• Заповнюється карта епідемічного обстеження вогнищ корости.
• Проводиться огляд контактних осіб, не ураженим коростою, призначають одноразове профілактичне лікування. У разі виявлення корости у дітей, які відвідують дитячі заклади, проводять огляд персоналу та контактних дітей.
• За особами, що перехворіли на коросту, проводиться диспансерне спостереження з повторним оглядом через 3-4 тижні.
• Білизна кип'ятиться, прасується гарячою праскою, матраци дезинфікуються.
• Посилюється робота щодо активного виявлення корости серед населення.
• Забезпечується 100% профілактичне лікування осіб, які контактували з хворими на коросту.
• Проводиться повна дезобробка і дезінфекція речей протягом першої доби.
• Проводиться просвітницька робота серед населення.