Державна установа « Тернопільський обласний лабораторний центр МОЗ України»

«Гаряча» телефонна лінія 

тел. 

(0352) 52 - 81 - 83

за адресою:

46008 м.Тернопіль, вул. Федьковича,13; 

E-mail: 

МОЗ України Тернопільський областий лабораторний центр 

teroblses@mail.te.ua


Що варто знати про сказ.

Щоденно реєструються випадки звернень населення області за медичною допомогою з приводу покусів, подряпин, ослинень домашніми чи дикими тваринами, в т.ч. і мишовидними гризунами, найбільш небезпечним наслідком яких є розвиток захворювань у постраждалих, зокрема сказу чи лептоспірозу. Хвора людина не становить небезпеки щодо зараження інших людей, оскільки людський організм являється біологічним тупиком для збудників бактеріальної й вірусної природи тварин .
Сказ – це вірусне захворювання, яке характеризуються смертельним ураженням центральної нервової системи людини і теплокровних тварин.
Основним джерелом є дикі й свійські тварини (лисиці, вовки, кішки й собаки). Заразною тварина є з останніх днів інкубаційного періоду і протягом усього захворювання, аж до загибелі. За ступенем зменшення небезпеки покусів тварин можна розташувати в наступному порядку: вовк - лисиця - кіт - собака - велика рогата худоба.
Єдиний механізм передачі сказу – контактно-рановий. Він реалізовується через покус або потрапляння слини хворої тварини на пошкоджену шкіру чи слизові оболонки. Можлива передача вірусу через предмети, забруднені слиною хворих тварин.
Захворювання розвивається не у всіх осіб, вкушених скаженою твариною. Розвиток гідрофобії залежить від локалізації та розмірів рани. При покусах обличчя сказ виникає у 90 % осіб, кисті - у 63 %, проксимальних відділів кінцівок- у 23 %.
Інкубаційний період – від 7 діб до 1 року, частіше 3-7 тижнів. Клінічно розрізняють 3 стадії захворювання: початкову (депресії), збудження та паралітичну.
Лептоспіроз - це інфекційне захворювання з переважним ураженням капілярів печінки, нирок, нервової системи, яке супроводжується загальною інтоксикацією, гарячкою, жовтяницею, геморагічним синдромом і нирковою недостатністю.
Природним резервуаром збудників є різні дикі гризуни (щурі, полівки, миші), свійські й промислові тварини (ВРХ, свині, собаки, песці, нутрії).
Тварини хворіють на лептоспіроз або переносять його безсимптомно, виділяючи збудників із сечею та забруднюючи довкілля.
Основний механізм передачі - фекально-оральний, який реалізується переважно водним шляхом (пиття води з водойм, заковтування її під час купання). Можливе зараження при вживанні продуктів, забруднених виділеннями гризунів (переважно овочів і фруктів, зрідка - молока чи м'яса). Трапляється й контактне зараження при догляді за хворими тваринами, їх забої, у разі покусу інфікованими гризунами чи іншому пошкодженні шкіри.
Інкубаційний період захворювання від 1 до 20 діб, частіше - 7-14. Для лептоспірозу характерний поліморфізм клінічних проявів, що ускладнює своєчасну діагностику та веде до пізньої госпіталізації та погіршення прогнозу.
Найнадійнішою гарантією щодо незараження інфекційними захворюваннями є уникнення будь-яких контактів з тваринами. Та все ж якщо неприємність таки трапилася, звертайтесь за кваліфікованою медичною допомогою до лікувально-профілактичних закладів області.
Покуси скаженої чи підозрілої на сказ тварини, дикої або невідомої (бродячої) тварини, мишовидних гризунів є безумовними (життєвими) показами до призначення та проведення антирабічних щеплень.
На сьогодні вкрай загострилась ситуація із забезпеченням антирабічними препаратами для проведення специфічної імунопрофілактики, що призводить до порушення термінів, інтервалів між щепленнями та появу осіб, які не отримали належної медичної допомоги, що ставить під загрозу життя постраждалих.
Пам’ятайте, наявність мишовидних гризунів у житлових, побутових і складських приміщеннях, можливість забруднення випорожненнями цих тварин джерел водопостачання і харчових продуктів, контакт із хворими сільськогосподарськими та свійськими тваринами зумовлюють розвиток інфекційних захворювань у людей.
Будьте пильними та обережними!