Державна установа « Тернопільський обласний лабораторний центр МОЗ України»

«Гаряча» телефонна лінія 

тел. 

(0352) 52 - 81 - 83

за адресою:

46008 м.Тернопіль, вул. Федьковича,13; 

E-mail: 

МОЗ України Тернопільський областий лабораторний центр 

teroblses@mail.te.ua


Короста: "привіт з минулого"

 

image002.jpg

Короста залишається одним з найбільш поширених паразитарних захворювань шкіри. У світі щорічно хворіють на коросту більше 300 мільйонів осіб.

У Тернопільській області короста також не рідкісне захворювання. Щорічно тільки офіційно реєструються сотні випадків, так, у 2014 році в області було зареєстровано 443 випадки, 2015р. – 340, 2016р. – 233, у 2017 році – 204 випадки. Причому, коростою хворіють всі вікові категорії, навіть діти до 1 року, протягом останніх 4-х років зареєстровано 17 таких випадків.

З коростою люди знайомі з незапам'ятних часів. У країнах Сходу коросту вже знали понад 4000 років тому. Перші описи цієї хвороби зроблені близько 2 500 років тому, згадки про неї є в Старому Завіті і працях Аристотеля. Добре відома короста була і в Стародавній Греції, де її, разом з деякими іншими шкірними захворюваннями, називали загальним терміном «псора», а також в Римській Імперії, де короста називалася «скабіес» (від латинського scabere - «розчісувати»).

Уже в період середньовіччя робилися припущення щодо паразитарного походження корости, проте підтвердити це вдалося лише після винаходу мікроскопа. В 1687 італійцями - лікарем Джованні Козімо Бономо і аптекарем Дьячінто Честоне був описаний зв'язок між мікроскопічним коростяним кліщем і розвитком симптомів захворювання в результаті зараження ним. Найбільш повний опис клінічної картини корости та методики її лікування зробив в 1844 р німецький дерматолог Фердинанд Гебра.

 

У сучасній науковій назві коростяного кліща, Sarcoptes scabiei var. Hominis, поряд з уже згадуваним видозміненим латинським «scabere», присутнє слово, утворене від двох грецьких - «sarсо» (м'ясо, м'якоть) і «koptein» (гризти, терзати), що пов'язано з прогризанням паразитом ходів в шкірі людини.

Цікаво, що коростяні кліщі вузько видоспецифічні: поряд з людським коростяним кліщем, є інші види, що викликають аналогічні захворювання у тварин (саркоптоз у собак, нотоедроз у кішок і т.д.). Зараження людини від тварин іншими видами коростяних кліщів хоч і можливо, проте розвитку захворювання, як при «людській» корості не відбувається: паразитуючи на невластивому «господарі», коростяні кліщі не проходять повний цикл розвитку (не спаровуються і не відкладають яйця) і незабаром гинуть, ознаки захворювання проходять самі собою.

Короста досить заразна. У більшості випадків зараження відбувається при безпосередньому контакті з хворою людиною, контактно-побутовий спосіб зустрічається значно рідше.

Відзначено, що передача коростяних кліщів може відбуватися і при статевому контакті, через тривале зіткнення шкірних покривів партнерів - для того, щоб потрапити в шкіру здорової людини, цьому паразиту потрібно всього лише 15-20 хвилин.

Під час воєн, природних катаклізмів, голоду і соціальних потрясінь, що ведуть до погіршення умов життя, харчування і гігієни населення, а також при великій скупченості людей захворюваність на коросту різко зростає. Так, в роки війни від корости страждало до 30% населення країни. Також для корости характерна сезонність зростання захворюваності (у нас це осінь-зима), що пов'язано і з загальним зниженням імунітету у людей, і з кращим виживанням коростяного кліща в прохолодних умовах.

Оскільки коростяний кліщ проявляє активність і виходить на поверхню шкіри для спарювання в нічний час, в групі ризику для зараження коростою входять установи і колективи, об'єднані спільними спальнями - інтернати, цілодобові дитсадки, дитячі будинки, гуртожитки, казарми, в'язниці, лікарні.

Для проникнення коростяний кліщ вибирає ділянки тіла з найбільш тонкої і ніжною шкірою. Зазвичай це міжпальцеві проміжки на руках і ногах, внутрішня частина зап'ястя.

Далі область характерних висипань охоплює ліктьові згини і самі лікті, пахвові западини, зони під грудьми у жінок, пояс з пупком, пах, сідниці. У запущених випадках коростяний висип може поширитися на все тіло.

Характерною ознакою корости є поява помітних на шкірі коростяних ходів, які прогризають кліщі, в них же самки кліща відкладають яйця.

Саме вони, разом з коростяним висипом і сильною сверблячкою в області висипань, що посилюється в нічний час, вважаються клінічними проявами типової форми корости.

Інкубаційний період, від моменту проникнення кліща в шкіру до появи перших ознак захворювання, може тривати до двох тижнів. При діагностиці корости за первинними ознаками дерматологи часто припускаються помилок, плутаючи коросту з проявами алергії або укусами комах. Тому найбільш точним методом діагностики корости є зішкріб із шкіри з використанням 40% молочної кислоти) і подальше мікроскопічне дослідження отриманого матеріалу. Існують і інші лабораторні методи підтвердження корости.

Згодом окремі вузлові висипання при корості зливаються і покриваються корками, відбувається вторинне бактеріальне інфікування розчосів.

Сама по собі короста ніколи не проходить: цикл «дорослий кліщ-яйця-личинка-німфа-дорослий кліщ» може повторюватися нескінченно, необхідно не тільки знищити дорослих статевозрілих кліщів, але і не допустити розвитку молодих кліщів.

Раніше для лікування корости широко застосовувалася сірчана мазь. В даний час дерматологи частіше використовують емульсію і крем бензилбензоату, однак цей препарат може викликати відчуття досить сильного печіння при нанесенні на шкіру. За кордоном прийнято призначати при корості препарати перметрина, ця практика поширюється і у нас. Зручним у використанні і дуже ефективним засобом при корості є також аерозоль «Спрегаль», проте він досить дорогий.

Існує і ряд народних способів лікування корости, але без консультації з дерматологом їх застосування вкрай не бажано, щоб уникнути розвитку ускладнень хвороби. Можливе використання народних способів в комплексі з аптечними препаратами для зменшення свербежу та якнайшвидшого одужання, але тільки за погодженням з лікуючим лікарем.

Крім медикаментозної обробки висипів, хворому необхідно коротко підстригти нігті - під ними можуть знаходитися яйця кліщів. Потрібно також продезінфікувати весь одяг і постільну білизну хворого методом кип'ятіння протягом 10 хвилин з пральним порошком або ретельного пропрасовування. Якщо короста виявлена у кількох членів сім'ї, лікуватися їм слід одночасно. Прогноз при лікуванні корости сприятливий.

Крім типової корости, лікарі виділяють і інші види даного захворювання, що відрізняються клінічними ознаками. З них найнебезпечнішою вважається норвезька короста, яка розвивається у хворих при відсутності свербіння в результаті паралічів, порушення чутливості, цукрового діабету, прийому деяких ліків і ВІЛ-інфікування. Даний вид корости самий заразний і лікується тільки в стаціонарі.

Повторне зараження коростою можливо в будь-який час, імунітету після перенесеного захворювання не формується.

Профілактика зараження коростою зводиться до суворого дотримання правил особистої гігієни.

Всім доброго здоров'я!

За матеріалами інтернет-видання «Про здоров'я і щастя простою мовою»

Заступник директора

ТОЛЦ МОЗ України                                                                                        Дементьєв Ю.Г.

Завідувач паразитологічної лабораторії

ТОЛЦ МОЗ України                                                                                        Авсюкевич О.Є.

 

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на www.terses.gov.ua