Державна установа « Тернопільський обласний лабораторний центр МОЗ України»

«Гаряча» телефонна лінія 

тел. 

(0352) 52 - 81 - 83

за адресою:

46008 м.Тернопіль, вул. Федьковича,13; 

E-mail: 

МОЗ України Тернопільський областий лабораторний центр 

teroblses@mail.te.ua


Ентеровірусна інфекція

За результатами роботи ДУ «Тернопільський обласний лабораторний цент МОЗ України» підтверджена циркуляція ентеровірусів у зовнішньому середовищі. Зокрема, відсоток позитивних знахідок у стічних водах області становить 14,8%.

На жаль, офіційна статистика зареєстрованих випадків ентеровірусної інфекції не відображає реальної картини епідемічної ситуації. Обставини, що цьому сприяють є: при наявності слабо виражених клінічних ознак, хворі не звертаються за медичною допомогою; не завжди виставляється лікарями діагноз ентеровірусної інфекції, захворювання маскується під іншими діагнозами (наприклад ГРВІ, тощо); лабораторно не підтверджується.

Ентеровірусна інфекція – це група гострих інфекційних захворювань, що викликається великою кількістю збудників (понад 100 серологічних типів вірусів).

У зв'язку з поліморфізмом клінічної симптоматики застосовується класифікація за формами захворювання: типова та атипова. До типових форм перебігу ентеровірусної інфекції відносять герпангіну, епідемічну міалгію, екзантему, асептичний серозний менінгіт. До атипових форм - ентеровірусний увеїт, нефрит, панкреатит, енцефаломіокардит новонароджених.

Частіше використовується термін - синдром "рука, нога, рот" (від англійської назви Hand-Foot-and-Mouth Disease або HFMD). Таку назву хвороба отримала через свої зовнішні прояви - внутрішні поверхні щік, губи, язик, горло покриваються невеликими сірувато-білястими пухирями, поява яких можлива і на долонях, пальцях, ступнях.

 

Загалом ентеровірусна інфекція характеризується ураженням центральної нервової системи, м’язів, шкірних покривів, протікає за типом ентеритів, гострих респіраторних захворювань.

Найчастіше захворюваність реєструється серед дітей віком від 3 до 10 років. Дорослі та діти старшого віку хворіють рідше, що пояснюється наявністю у них імунітету, який сформувався внаслідок безсимптомної інфекції, саме вони можуть бути носіями даної інфекції.

Ентеровіруси стійкі у зовнішньому середовищі, при кімнатній температурі зберігаються до 3 місяців, добре переносять низьку температуру та замороження, у фекаліях здатні зберігати свою життєздатність більше 6 місяців. В природі ентеровіруси існують у 2 резервуарах – в зовнішньому середовищі – продукти, вода, грунт, і в організмі людини, де вони накопичуються і розмножуються.

Джерелом інфекції є хвора людина або носій. Механізм передачі - фекально-оральний, повітряно-краплинний. Шляхи передачі – водний, харчовий, контактно-побутовий. Чинники передачі – вода, овочі, руки, іграшки, тощо контаміновані ентеровірусами. Характерна літньо-осіння сезонність.

Тривалість інкубаційного періоду становить від 2 до 10 днів (в середньому 2 – 4 дні). Захворювання починається гостро, з різкого підвищення температури тіла до 39 – 40 градусів, ознобу, головного болю, слабкості, порушення сну, відсутності апетиту, періодичної блювоти.

Пік виділення збудника припадає на перші дні клінічних проявів.

Для встановлення діагнозу можливе лабораторне підтвердження ентеровірусної інфекції: виявлення РНК ентеровірусу методом ПЛР та на культурі клітин з метою виявлення ізоляту вірусу у зразку фекалій.

Методи специфічної профілактики (вакцинація) проти ентеровірусних захворювань не розроблені.

Заходи неспецифічної (індивідуальної) профілактики:

- дотримання правил особистої гігієни;

-  користування  індивідуальним посудом, рушником тощо;

- часте миття рук;

- використання тільки для пиття води гарантованої якості;

- при купанні у відкритих водоймах уникати попадання води в носоглотку;

- часте провітрювання приміщення;

- щодення вологе прибирання у помешканнях.

Загальна профілактика ентеровірусних інфекцій включає наступні заходи:

- забезпечення населення безпечними в епідеміологічному плані продуктами та водою;

- дотримання санітарно-гігієнічних вимог при видаленні та знезараженні нечистот.

При перших ознаках захворювання необхідно звертатися за медичною допомогою, не займатися самолікуванням. Маленьким дітям (до 3 років), які контактують з хворим, зазвичай для профілактики призначають імуноглобулін та інтерферон інтраназально протягом тижня.

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на www.terses. gov. ua.

Лікар-епідеміолог                                                                                           Заставна Т.Ю